Профиль Оксаны Почапской ВКонтакте

Авто- про "Я" Давним-давно... Я народилася давним-давно... Мені більше, ніж три сотні років. Наче кішка, завжди падаю на чотири лапи, не люблю пацюків і зовсім не боюся собак, бо маю. надто гострі кігті. А ще ненавмджу викликати жалощі, і тому залижую рани на самоті. У мене зовсім немає друзів, зате є дев"ять життів, тиха хода і тонкий нюх. А ще у мене є Рука. Єдина, до якої я завжди повертаюся, - бо вона так бережно обіймає моє серце і загоює все, що не вдалося зализати. Дуже люблю осінь і дітей. А дорослих не люблю - надто вже вони дорослі... Маю тисячі бажань і одну-єдину мрію. От би ще якось дізнатися, коли саме я народилася... Але то не так вже й важливо, бо щоночі, як ворона, долітаю до місяця і молодшаю, а вранці, наче кішка, знову падаю на чотири лапи...

Поезія, машини, політичний устірй США, журналістика в США та Європі

Л. Фейтвангер "Гойя", М.Матіос "Солодка Даруся", М. Матіос "Ніколи не навпаки"

Арія, ДДТ, Плач Еремії, Друга ріка, Мандри, Наутілус-Помпіліус, Агата Крісті, Бах, Моцарт, Бетховен, Шостакович, Вівальді, Хачатурян, Brainstorm

"Я не знаю, что готовит мне прошлое..., но иду вперед, трепеща от ужаса и восторга, потому что выбора у меня нет, вперед, не так беспечно, как прежде, но вперед, несмотря – вперед, вопреки – вперед, и клянусь вам, это прекрасно."©
"Любовь живет три года" Фредерик Бегбедер

The mother of stupids is always pregnant ;-)


Мы все же ничего не можем скрыть,
Вернее, мы скрываем так прозрачно,
Что нечем крыть, ну просто нечем крыть...
Алексей Орлов

Да, красивые были маски,
Только снять их пришлось - беда.
И ложаться серые краски
На сырые холсты труда...
Алексей Орлов

***
Давайте перепродамо…
По курсу…
По чорноринковому…
Давайте перепродамо
Чотири клаптики землі
І трошки неба…
Може, купить нас хтось
Зі щурами і таганами,
З плювками на спину,
З камінням в кишенях –
З усім нашим унікальним
Гі…рляндовим способом життя…


Я вчора бачила щура…


На власні очі…


Близько і чітко,


Як часом бачу саму себе


У дзеркалі


(до того, як накладу грим
І натягну маску)…
Сидів собі на найвищій сходинці
На пташиному пір’ї…
І дивився.
В очі.
Зверхньо,
По-господарськи…
На нього кричали,
А він сидів.
У нього жбурляли камінням,
А він сидів…
І ніхто не насмілився підійти впритул
І вдарити палкою.
«Тваринка Божа», -
То голос з натовпу.
«А кажуть, він єдиний
Вижив після отрути. –
Не взяла. – Святий», -
(Авжеж, святих отрута не бере) –
Набожно проказала бабця.
«Святий! Святий…», -
Натовпом… Натовпом…
А щур сидів.
Йому несли їжу,
Йому досипали пір’я,
А він сидів.
Йому майстрували клітку,
А він сидів…
Не рухався…
«Якийсь недотравлений!» -
На весь голос
Закричало дівча
Років шести…
І її швиденько відтягли від сходів…
Давайте перепродамо…
По курсу…
По чорноринковому…
Вісім променів сонця
І сім мільйонів живих…
Тих, що ремствують
За межами…
Тих, що вічно шукають прихистку
Межи соснами…
Трьома…
Перепродамо
З усім їх унікальним
Гі…рляндовим способом життя…


Я вчора бачила щура…