Страница Juliya Putinzeva ВКонтакте

Я хочю бути тим ким я не буду, Я хочю стати хто вже є не я.

Життя, театр, яскраві полотна, віршики-хоку, гарний смак, стилістика, щирі посмішки, заслужені оплески, корисні поради, мандрівки, творчість сучасних прозаїків, весілля, Японія, Париж, літній дощ, лапатий сніг, гарне взуття, щирі люди, почуття, височенні хвилі, схід і захід сонця, веселка, суші власного приготування, італійська кава, есе(наповнені обширного змісту), довгоочікувані зустрічі, усмішки долі, справедливість...далі буде...

Scorpions, Rasmus, Земфіра...

"Try to breathe a new life into every image!"

"Ви дивитесь на зірку,тому що вона яскраво сія і тому що вона незбагненна,але поряд із вами сіяння більш яскраве і таємниця більш глибока-жінка!"
( З особистого блокнота)

"Якщо тебе штовхають в спину:значить ти попереду!"

...колись,в часи мого світлого пострадянського дитинства,були такі турецькі жуйки "Love is...".Звичайна гума,симптоматично ароматизована полуничкою.Мене нудило вже на першій хвилині спринтерського жування.Але виробникам "ловеїзок" йшлося,вочевидь,не про смак і запах.Своєю,на перший погляд,непотрібною й непомітною діяльністю вони навертали здеморалізоване суспільство у лоно вічних духовних цінностей.Обгортки,заради яких,врешті,і купувалися "ловеїзки",складали величезну колекцію визначень любові.Простенький коміксоподібний малюночок з хлопчиком і дівчинкою у різних ситуаціях і-не побоюся цього слова-позах.А далі універсальна істина на зразок:любов-це коли щось заважає тобі сконцентруватися;любов-це коли хтось несе твої лижі;любов-це серце одне на двох;любов-це причина нашої присутності на землі...
Уявіть собі щасливе покоління українських дітей,які не здогадувалися про існування комп"ютерів,але знали...ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ.
Жуйки "Love is..." раптово зникли,і в мене не залишилося жодного екземпляра.Їм на зміну прийшов більш модерний варіант-""Hate is...",який,у принципі,логічно продовжував обрану тему.Ті самі хлопчик і дівчинка.Внизу обгортки вердикт:ненависть-це коли ти не можеш дивитися на неї без оптичного прицілу...
Таня Малярчук

"Темп растёт, голос льётся, как резвая птица.
Роль моя удаётся, а ритм всё кружится.
Полный ход!..
И неясен исход."

"Если движешься в том направлении, в котором растет твой страх, значит, ты на правильном пути."

Ви можете вірити в неї, або думати що її немає. Возвеличувати її або втоптувати у грязюку. Шукати її усе життя, але так і не знайти. Заслонятися від неї, та якось зустрінутися з нею, безсильно опустите руки. І піднімите очі. Кажуть що вона народжується в серці. Взагалі...багато чого кажуть, але слова проходять крізь не торкаючись її. Вона не вище і не нижче слів – вона їх опріч. Крім всього та в усьому. Вона була до народження світу і буде після, але входить у цей світ тільки через серце. Чуєте? Стукає.

Отпусти: если твоё - вернется, если нет - то никогда не было твоим!!!

Ревнощі часто не що інше, як неспокійне устремління до тиранії, перенесене в сферу любові. /М.Пруст/